На практиці трапляються ситуації, коли помітно: дитина не поважає або не любить своїх батьків. У такій поведінці може бути маса причин, але сьогодні ми розглянемо можливі саме з батьківської сторони. Тож, найхарактерніші риси, притаманні матусям і татусям, чия дитина виказує нелюбов або неповагу, — пише Затишок.
1. “Наглядач”
Тут усе досить просто. Батьки-наглядачі рідко цікавляться успіхами дітей, їхніми почуттями, інтересами. Їм важливе виконання правил, які вони встановили. Вставати о 8, лягати о 22, отримувати “відмінно”, не дружити з тими, хто не дотримується схожих правил. Діти відчувають, що вони швидше перебувають у в’язниці, ніж у люблячій родині. Незабаром вони розуміють, що мамі з татом цікавий лише зовнішній бік їхнього життя, вони можуть його дотримуватися, але всередині почуватися пригніченими, незрозумілими, невислуханими… Такі стани ніколи ні до чого доброго не приводять.
2. “Служниця”
Здавалося б, так? Як можна не поважати маму, яка все дозволяє, віддає найкраще дитині, відмовляючи собі у всьому заради свого хлопчика/дівчинки. Але ось як показує моя практика, таких батьків діти не поважають. Такі мами (найчастіше це саме мами) перестають звертати увагу на свій зовнішній вигляд, на свої інтереси, на своє “хочу”. Весь час і сили вони віддають на виконання “хочу” своєї дитини. Навіть якщо потім така мама зрозуміє, що їй потрібен час і на себе, то дитині буде складно її відпустити, бо вона звикла, що вся увага віддається ТІЛЬКИ їй.
Якщо перед дорослим поставити двох людей, один з яких цікава особистість, а інший “ні риба, ні м’ясо”, то дорослий зацікавиться особистістю. Точно так само зробить і дитина. Їй потрібно показувати, що ви маєте власне “я”, маєте власні інтереси, ви цікава людина, а не служниця. Тоді дитина виявить до вас повагу.
3. “Місія нездійсненна”
Як і багато дорослих, діти не люблять виконувати те, що їм здається надважким завданням. А будь-яке завдання здаватиметься надважким, якщо з ним не справляється навіть дорослий. Батько не може вимагати не палити, якщо палить сам, не може вимагати складати на місце речі, якщо сам цього не робить. Дитина це прекрасно розуміє і бачить, тому до таких вимог ставитиметься як до несправедливих і неможливих до виконання. Авторитет батьків, які вимагають те, що самі не можуть виконати, значно нижчий.
4. “Плакса”
Для мене здивуванням було те, що зв’язок дітей із веселими батьками частіше міцніший, аніж із батьками, які не вміють розслабитися і гарненько повеселитися. Тата і маму, які можуть бавитися, дуріти, дивувати, діти просто обожнюють. З такими батьками вони хочуть проводити більше часу, вони їх чекають з роботи. А спілкування з батьками, які не вміють розслабитися, посміятися і повеселитися, на жаль, діти частіше сприймають як тягар.
5. “Весь в роботі”
Я так часто чую від дітей нарікання, що їхні батьки зайняті, що таке відчуття, ніби у всіх мами й тата президенти. Але ні, далеко не всі. І зайнятість ця не завжди неминуча. Діти чудово розуміють, що батькам важливіша робота чи інші справи. І навіть якщо це все з найкращих цілей, дитина цього не розуміє, а приходить до висновку, що мама і тато її не люблять.
6. “Ідеальні батьки”
Пам’ятаю, коли я була маленькою, мама прийшла з роботи і почала мене за щось сварити. Я розуміла, що я нічого такого не зробила, щоб на мене кричали, і я обурилася: “Мам, ти там втомилася на своїй роботі, прийшла без настрою, ось і кричиш на мене”. Через деякий час мама підійшла, вибачилася і сказала, що справді була занадто втомлена. Тоді я зрозуміла, що моя мама дуже класна, раз змогла визнати, що вона була не права. Я думаю, що багато дітей розуміють, коли їх незаслужено карають. Вони відчувають, коли батьки розповідають небилиці про те, як ті жили ідеальним життям. Всіма розповідями про свою досконалість, батьки сильно підривають свій авторитет і довіру до себе.
7. “Той, хто вирішує всі проблеми”
Ще одне нестикування. Як можна не любити маму чи тата, які в усьому допомагають і вирішують усі проблеми. А ось виявляється, що таких батьків і недолюблюють. Ідеться не про тих, хто допоможе й вислухає у скрутну мить, а про тих, хто вирішує, в які іграшки має бути цікавіше гратися, які книжки краще читати, які мультики корисніше дивитися, з якими друзями дружити. Звісно, дорослі досвідченіші й можуть допомогти дитині уникнути помилок. Але позбавляючи дітей вибору, не питаючи їхньої думки, ми не даємо отримувати їм свій власний досвід, який потрібен їм буде надалі. Як правило, діти потім починають приховувати ситуації, коли їм потрібно зробити якийсь вибір, щоб прийняти рішення самостійно.
Як повідомляв MYNIZHYN, дивуєтеся, чому у вас не виходить жити з дорослими дітьми? Не розумієте, чому вони не хочуть приїжджати до вас на вихідні? Засмучуєтеся щоразу, коли вони не відповідають на ваші дзвінки та повідомлення? Діти, з якими ви намагалися встановити дружні стосунки, досі через щось засмучені, а ви не можете зрозуміти причину такої поведінки, — як цього всього уникнути або побороти.
