Вода і недбалість наробили лиха, або Хто відповість за життя без тепла і світла?

- Четвертого серпня до мене прийшли представники міськради, - згадує Валентина Володимирівна. - Комісія оглянула моє помешкання і склала акт, де зокрема йдеться: «В ході обстеження було виявлено на стінах та стелях по всій квартирі краплі води, шпалери на стінах були вологими. Підлога та лінолеум були мокрими, килимове покриття сушилося в під’їзді. Квартира знаходилася в стані залиття водою. Як повідомили сусіди, порив водопостачання стався близько 2 години ночі поверхом вище, в квартирі №14, який призвів до затоплення квартири №8».

 

Валентина Зозуля розповіла, що п’ятого серпня вона знову пішла до сусіда на третій поверх.

 

- Я запитала у пана Довгопола: «Що будемо робити?» Адже через його недбалість і стався потоп у моїй квартирі, - продовжує жінка. - На що він відповів: «У мене давно робочий день закінчився. До побачення! Я не винний. Це все водоканал».

 

Але пані Валентина стверджує, ще до пориву вона неодноразово казала своєму сусіду з квартири №14, що у неї в кімнаті мокріє стеля. Спочатку з’явилися плями, потім утворювалися краплі, а коли вже почало крапати, господиня поставила миску і запросила подивитися на це Івана Довгопола.

 

- Коли він побував у мене і побачив, що справді стеля мокра, сказав: «Нічого не знаю. У мене все сухо!» Звичайно, сухо, бо ж за тією вагонкою нічого не видно. Вода потихеньку сочилася, сочилася, а потім і стався порив. Я впевнена, якби господар дослухався до моїх зауважень, то лихо можна було б попередити. Вода ж крапала не один день... - згадує жінка.

 

 

Тієї ночі, коли стався порив водопроводу, перелякана Валентина бігала по своїй квартирі і вимикала з розеток електроприлади.

 

- Коли витягала штепсель бойлера. мене сильно вдарило електрострумом, - зітхає співрозмовниця. - Рука стала чорна! П’ятого серпня пішла в лікарню, хірург обстежив мене і поставив такий діагноз: «Враження електричним струмом лівої верхньої кінцівки І-ІІ ступенів». Запропонував лягти в лікарню, але я від госпіталізації відмовилася, бо вдома лежала хвора мама - інвалід першої групи.

 

До Ічні Валентина Зозуля, колишній медик, переїхала з Прилук після смерті чоловіка. У селі, недалечко від райцентру, жили її батьки. Коли тато помер, маму вона забрала до себе у квартиру. Три роки старенька була прикута до ліжка. Доглядали за ненькою по черзі доньки.

 

- Мені болісно згадувати, але мами вже немає на цьому світі, нещодавно відбули поминки - сорок днів. Може, вона ще б пожила, якби не той потоп, - схлипує Валентина Володимирівна. - Її серце просто не витримало цього... Вона дуже переживала, адже вода понівечила підлогу, стелю, стіни, техніку, меблі і ще багато чого. Збитки чималі, а зарплата в мене мінімальна. За кілька днів мамі стало зле, я викликала «швидку». Потім неньку відвідували лікарі. У сирій кімнаті їй ставало все гірше й гірше. Маму поклали до лікарні, ставили крапельниці, але... її серце все ж перестало битися, і на початку вересня матусі не стало. У смерті найдорожчої людини нікого не звинувачую. Просто Господь усе бачить...

 

Минуло вже майже три місяці, відколи стався порив у будинку 34 на вулиці Воскресінській. Комісія Ічнянської міської ради вдруге обстежила квартиру №8 і видала 30 вересня такий акт: «Після підтоплення квартири в кімнатах відстають шпалери від стін, лінолеум мокрий, напитаний вологою. Підвісна стеля з гіпсового картону частково деформована. В кімнатах відсутнє електропостачання. Не працює опалювальний котел. Квартира потребує ремонту...».

 

- Хто мені компенсує це? До кого звертатися, якщо сусід з квартири №14 заперечує свою вину і взагалі не хоче мене слухати? -жаліється Валентина Зозуля. - Я зателефонувала до його керівництва - голови правління ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» Віктора Кияновського. Він мене, щоправда, вислухав, але порадив звернутися з цього приводу до того ж водоканалу. Спілкувалася я з головним інженером КП ВКГ «Ічень», який сказав, що вони не причетні до моєї проблеми. І порадив вирішувати питання з тим, хто затопив. Як мені далі жити?! Морози вже ось-ось, а я в холоднечі... Нікому до мене немає діла...

 

Ми поспілкувалися з Іваном Довгополом, що живе у квартирі №14 на третьому поверсі.

 

- Порив труби стався не у квартирі, а на стояку, де по магістральному водопроводу подається вода до осель мешканців, - каже чоловік. - Перед тим, як усе це трапилося, працівники водоканалу вели якісь роботи -не було два дні води, потім дали. А вночі через великий тиск у системі труба від навантаження не витримала й стався порив. Обслуговувати цей водопровід мають комунальники, а до чого тут я? У моїй квартирі вода не лилася. Комісія у своєму акті написала, що це порив, затопило квартиру №8. Але відповіді, з якої причини розірвало водопровід, мені ніхто так і не надав.

 

- Але ж Валентина Зозуля вам ще раніше казала, що у неї не перший день мокра стеля й з’являються краплі...

 

- Це десь угорі утворюється конденсація. Заміси, того, щоб вода стікала кудись у підвально приміщення, вона залишається у квартирі. Вона (Валентина Зозуля. Авт.) перекрила технологічний канал, і тепер у неї все й мокрії:... Ця жінка була у мене і бачила, що скрізь сухо... А квартира не моя, підприємств. Зупиняюся тут, коли на роботу приїжджаю... Вважаю, що всі питання треба славиш водоканалу. Нашої вини тут немає.

 

У своему коментарі головний інженер Комунального підприємства водоканалізаційного господарства «Ічень» Анатолій Носко зазначив:

 

- У кожній квартирі є ніша, де розміщені труби з водовідведення, холодної й гарячої води. І саме в цій ніші, за адресою: вулиця Воскресінська, 34, квартира №14, і стався порив. Наше підприємство до внутрішньо-будинкової системи з водопостачання не має ніякого стосунку. Ми обслуговуємо труби тільки до загального лічильника у під’їзді.

 

Зателефонували ми і до директора Комунального підприємства «Ічнянське ВУЖКГ» Анатолія Бабака.

 

- Будинок за адресою: Воскресінська, 34 ваше підприємство обслуговує? - цікавимося.

 

- Так.

 

- То ви ж і внутрішньобудинкову систему маєте обслуговувати?

 

- Ні, - заперечує Анатолій Бабак, - це водоканал. Суть у тому, що балансоутриму-вач будинку - ми, але квартири ж усі приватизовані. Отож наше підприємство не має жодного стосунку до людських помешкань.

 

- Але ж труби не лише у квартирах, вони ж є і в під’їзді, всередині стін...

 

- Ми до труб не причетні. Водоканал уклав з ними (мешканцями. - Авт.) договір і бере гроші за водопостачання... І водоканал тепер відхрещується! У нашому підприємстві немає навіть спеціаліста, який би це робив. Ось така ситуація.

 

За словами Валентини Зозулі, у неї хронічний бронхіт, і жити в сирій квартирі з пліснявою на стінах небезпечно для її здоров’я.

 

- Невже не зрозуміло, що це не стихійне лихо, а недбальство! І винний має відповісти! Я людина «маленька» і чи доведу свою правоту?! - розмірковує. - Але здаватися не збираюсь. Буду звертатися ще до депутатів міської ради. Також подам позов до суду. А поки житиму в холоді і темряві з пліснявою на стінах...