Казати чи перестати
Коли мене запитують, що є найважливішим у вихованні дітей, я без сумніву кажу, що найголовніше – багато говорити.
Просто закинути дитину у стихію мовлення, щоб вона з нею зрослася, аби дитина знала, що нічого ліпшого від просторів, глибин, височин і тісняви мови вона не успадкує.
Що оце і є її батьківські морги, бочівки дукатів, стайні расових коней, мури дідівських веж, схрони з антикваріатом, реліквіями, пивниці з винами і голі стіни, завішані старими майстрами. Так було у моєму дитинстві. Так я говорив зі своїми дітьми.